Увертюра — це жанр симфонічної музики. У перекладі з французької мови увертюра означає «початок», або «відкриття». Увертюра виконується перед початком опери, балету тощо. Також це може бути окремий самостійний твір.

Увертюра — жанр симфонічної музики; твір для оркестру або вступ до опери, балету тощо.

Завдання будь-якої увертюри — створити настрій, налаштувати глядачів до сприйняття опери чи балету, підготувати їх до того, що відбуватиметься на сцені. Ту ж саму роль виконує й увертюра до кінофільмів. Спробуйте пригадати хоча б одну кінострічку, під час титрів якої не звучить музика. Навряд чи це вдасться, адже увертюра в кіно відіграє значну роль. Глядач, ще не побачивши першого кадру, за характером музики може здогадатися, який за жанром фільм {комедія, драма тощо).

Багато композиторів використовували в увертюрі мелодії з опери, до якої вона написана.

В історії музики відомо про чималу кількість випадків, коли композитори створювали увертюри, що перебувають у репертуарі оркестрів набагато довше, ніж опери. Тому й не дивно, що такі увертюри стали самостійними, повноцінними музичними творами, які виконуються окремо.

У XX ст. увертюри стали оркестровими творами без певної форми, їх часто писали до святкових заходів. Помітною в цьому жанрі є «Святкова увертюра» Дмитра Шостаковича, яка створена до Олімпійських ігор і продовжує розвивати традиційну форму увертюри.

​

Дмитро Шостакович, Святкова увертюра.